Донеччина. Слов’янськ. У поліції служить чимало жінок. На рівні з чоловіками вони часом виконують складну роботу. Як, наприклад, оперуповноважена кримінальної поліції Олександра Діброва. Безсонні ночі, сотні відряджень, тисячі подоланих кілометрів у пошуках безвісти зниклих громадян та розшукуваних зловмисників.
Про свою роботу Олександра розповідає із захопленням.
- В дитинстві дівчата мріють стати актрисами, співачками, лікарями…
- У школі я мріяла стати хореографом, але вирішила реалізуватися в правоохоронних органах, причому саме в карному розшуку. Тоді я відчула: це моє, мені дуже хотілось носити форму. І ось уже більше п’яти років я разом зі своїми колегами займаюся розшуком безвісти зниклих, затримую злочинців, які переховуються від правосуддя. За кожною справою, за кожною історією стоять людські життя.
- Але робота, дійсно, на перший погляд не жіноча. Чи була з боку протилежної статі недовіра чи скептицизм?
- Спочатку, звичайно, всі думали, що я тут буду від «декрету до декрету». Але зараз – ні. Щоб працювати на цій посаді, напевно, потрібно бути фанатом професії.
- Як вдається справлятися з непростим режимом?
- Завжди намагаюся знаходити час для сім'ї та друзів, до речі, вони розкрили в мені вокальні здібності. Незважаючи на цілодобову зайнятість, я знайшла час для сцени і взяла участь у вокальному обласному конкурсі серед поліцейських - «Поліція має таланти».
- Що входить до службових обов’язків оперативника?
- Окрім пошуку безвісти зниклих та розшукуваних зловмисників ми займаємося ідентифікацією невпізнаних трупів. Цей напрямок роботи набрав «обертів» після захоплення Слов'янська в 2014 році. Це найтяжче. Ексгумації, тривалі пошуку свідків, ДНК-експертизи, – усе заради того, щоб рідні змогли дізнатися про долю своїх рідних. Робота складна – але дуже потрібна. Взагалі, після початку АТО, моя лінія роботи перейшла на новий рівень, зникають цивільні, військовослужбовці, представники НЗФ. Всі ці люди – це чиїсь діти, батьки, брати, сестри, чоловіки, дружини. Для їх рідних найстрашніше – це невідомість. Моє завдання - повернути людям їх родичів. На жаль, деколи приходиться повідомляти місце поховання. Напевно, для мене це найважче. Звісно, доводиться витримувати психологічний тиск, оскільки в історію кожного необхідно зануритись з головою.
- Чи готові поміняти професію на іншу?
- Ні, це спосіб життя, і в цьому ритмі я звикла жити. Кожен день щось нове, мені приємно допомагати людям, когось розшукувати, кожна історія унікальна. Після такої роботи, все інше здається чорно-білим, мені б було сумно працювати адміністратором чи сидіти в офісі.
- Хто такий поліцейський?
- Поліцейський – це звичайна людина: з емоціями, з характером, зі своїми труднощами. Поліцейський – це той, хто завжди надасть допомогу. Якщо хтось готовий не словом, а ділом забезпечувати правопорядок та безпеку в своєму місті, запрошую поповнити нашу поліцейську родину!
Поліцейські Донеччини вшанували пам'ять загиблого спецпризначенця Віталія Мандрика, який врятував Маріуполь від теракту
Правоохоронці зі складу Об’єднаних сил провели відпрацювання Мирнограда
Мрія, що стала життям, або чверть сторіччя службі народу – відверте інтерв’ю з жінкою-ветераном ОВС України
На території Костянтинівки правоохоронці зі складу ООС провели оперативне відпрацювання
Правоохоронці Донеччини викрили міжрегіональне підприємство з виготовлення підроблених паспортів ЄС