«Вирішуй та дій»,- за таким принципом живе начальник карного розшуку Донеччини Павло Свір

12.04.2019 в 10:28

Відзнаку «Вогнепальна зброя» та нагрудний знак «За відвагу у службі» має цей оперативник не просто так. Окрім резонансних розкриттів, в його послужному списку 10-денне пекло у Дебальцевому та вивезення зброї міліції з-під носу терористів. Він не боїться ризикувати, бо знає, що мир ніколи не дається без боротьби.

В житті кожного бувають події, які змінюють життя, а коли доленосною може стати кожна мить, коли ти не знаєш, що може статися з тобою за хвилину, саме тоді змінюється свідомість, характер, світ стає іншим. Таке робить війна…

Батьковим слідом…

До 12 років Павло навіть гадки не мав, що його тато – оперативник. Знав лише, що його постійно немає вдома, а вкрай рідкі зустрічі – це маленьке свято. Коли чоловіка не стало, син дізнався, що батько працював у секретному відділі міліції.«Гордість переповнювала»,- згадує Павло Свір. Саме тоді хлопець і вирішив, що візьме за приклад життєвий шлях рідної людини.

Закінчивши школу, 18-річний Павло вступив до Донецького інституту внутрішніх справ, а по закінченню першим робочим місцем стала посада оперуповноваженого у місцевому відділі міліції. Далі – звичайна робота розшуковця: затримання злочинців,погоні, засідки, оперативні комбінації. Наполегливий та відданий справі Павло Свір «дійшов» до посади начальника розшуку Донецького міського управління міліції.

На рахунку оперативника чимало резонансних розкриттів та вдалих затримань, на прикладах яких можна складати підручники для початківців. Але сам Павло Свір вважає, що найголовнішим в роботі поліцейського є врятовані життя. Розуміння того, що безсонні ночі, цілодобові чергування, викриття та ризиковані затримання - вся ця кропітка робота зберегла комусь найголовніше.«Далеко не кожен підійде та скаже «дякую», проте я знаю, що багато тих, хто дійсно вдячний»,- говорить Павло Володимирович.

Що згадалося.

- Курахове. Ніч. Надійшов виклик про квартирну крадіжку. Точну адресу не знали, йшли навмання. І тут я бачу, що з вікна вистрибнув чоловік. Відразу відреагувавши, я скрутив зловмисника, - коротко розповів поліцейський.

Але насправді все було не так гладко. Зловмисник мав гарну фізичну підготовку, зручний одяг та залізне монтування, в той час, коли оперативник мав при собі лише посвідчення міліціонера. Затриманню перешкоджали й місцеві мешканці, які, не знаючи ситуацію і хто насправді є «хорошим хлопцем», допомагали викрадачу. Оперативник спрацював професійно, затримав та доправив злодія до відділення міліції. Потім з’ясувалося, що квартирник мав спільника, з яким вже здійснив серію крадіжок: планували кожен злочин, знали розпорядок дня кожної жертви, виносили коштовності та гроші.

Був ще один випадок, який залишився в пам’яті полковника поліції.

Зникнення людини – далеко не завжди кримінальна справа, але цей злочин вразив навіть вже досвідченого правоохоронця. По допомогу звернулася родичка напарника, не повернувся додому її чоловік. Вже на першому етапі - прийомі заяви, поліцейські відчули «нечисте». Жінка вагалася, плутала деталі та нервувала. «Розколоти її я зміг після 10-тигодиннуї розмови», - згадує керівник. Злочин був жорстоким: знайомі зловмисниці вбили його сокирою, а труп намагалися спалити в мангалі, зробленому чоловіком власноруч.

За плечима поліцейського багатий досвід, гучні розкриття, які можуть стати легендами. Головне в кожному – деталі. Саме на них завжди слід звертати увагу. Інтонація, міміка людини та безперечно речові докази, які потрібно знайти, – все це зачіпки маленького клубка великого злочину. Молодих оперуповноважених, які тільки заступили на службу, вже досвідчений поліцейській вчить шукати саме їх.

2014 рік. Переламний.

В звичайне життя правоохоронця увірвалася війна. «2014-й можна поділити на «до» та «після», - говорить поліцейський.

У листопаді, коли бойовики вже «дихали у спину», підступаючи до рідного міста, Павло Свір разом з іншими підготовленими правоохоронцями вивозили міліцейську зброю з Донецька. Такий прояв мужності запалив серця багатьох тоді ще міліціонерів.

Потім – відрядження в охоплену ворожим вогнем Мар’їнку, а в лютому 2015 року сам прийняв рішення поїхати на спецзавдання у Дебальцеве.

«Пам’ятаю, як в’їхали в місто, бачили танки з українськими прапорами. Це було о 7.30. Вже через півгодини всі траси і дороги з міста було перекрито. А жовто-блакитний колір прапору змінився на окупантський»,- згадує полковник.

Населений пункт був оточено терористами. Обстріли не стихали ані вдень, ані вночі. В місті ще залишалися місцеві мешканці, українські військові та вони, зведений загін міліціонерів. Відрізані від будь-яких умов цивілізації (води, світла, тепла), над головою не було жодного нерозрізаного кулями противника даху, а на вулиці -20 морозу. Вони стояли попри все, виконуючи свої службові та людські обов’язки. За ті 10 днів бійці бачили все: нестихаючі сльози та крики, холодну тишу та постріли, поранення товаришів по службі та смерть. Разом із гарматами та пострілами не вщухали раніше незнайомі відчуття та думки. В голові лунало: «Повернутися живим», адже вдома на нього чекала сім’я.

З Дебальцевого виходили колоною разом з українськими військовими. Павло з кількома бійцями пішов попереду «пробивати» безпечний шлях. В цей час почали працювати ворожі танки, стріляли по ним. Так сталося, що з міста довелося вибиратися пішки, просто йти. «Я не знаю скільки пройшов кілометрів, поки не зупинилася машина з важкопораненими. Кількість тих людей перерахувати було неможливо, чоловіки лежали один на одному і я стояв серед них»,- згадує полковник.

Пройшовши такі випробування, він не зламався і, що важливо, не відрікся від жодного слова Присяги. Працював і працює далі. Але не можна передати словами той відбиток, ті шрами, які залишилися на душі правоохоронця. Такі події змінять кожного, але тільки стійкі духом повертаються нескореними.

Сьогодення.

З середини 2018 року Павло Свір керує карним розшуком поліції Донеччини. Про нагороди та відзнаки розповідає неохоче. Зізнається: «В житті головне залишатися людиною. Не важливо ким ти працюєш, яке звання маєш, які нагороди отримуєш».

Проте за роки служби накопичилося їх чимало. Серед них – отримані у 2015 році відзнака МВС «Вогнепальна зброя»та нагрудний знак «За безпеку народу» за прояв мужності під час вивозу зброї з окупованого Донецька. У 2017 році був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу у службі», який вручив йому міністр внутрішніх справ МВС України Арсен Аваков.

12:09 19.10.2019
Кіберполіцейський або авіатор? Школярів Донеччини запросили на навчання до Харківського національного університету внутрішніх справ
11:48 19.10.2019
На Донеччині поліцейські вилучили більше 20 кг марихуани вартістю понад мільйон гривень
11:29 19.10.2019
У прифронтовому Миронівському поліцейські та жителі зіграли у футбол і висадили троянди на шкільному подвір’ї
11:18 19.10.2019
У Мирноградській школі з’явилась кімната шкільної служби порозуміння
11:08 19.10.2019
Поліцейські Бахмута притягують до відповідальності власника наркопритону
16:29 18.10.2019
У Краматорську учасники «Ліги майбутніх поліцейських» провели для школярів тренінги з протидії торгівлі людьми
12:29 18.10.2019
Поліцейські Донеччини розшукали та повернули додому усіх зниклих дітей
12:18 18.10.2019
У Новотроїцькому з’явилися ще два «безпечних» будинки
12:11 18.10.2019
Поліцейські Слов'янська стали донорами крові
11:19 18.10.2019
З початку жовтня поліція Краматорська відкрила кримінальні провадження відносно 8 найманців «ДНР»