Про війну, біль, довіру та чесність. Оперативник поліції Донеччини Андрій Копйов, який 18 років розкриває серійні та тяжкі злочини, розповів, де знаходить натхнення (ВІДЕО)

13.10.2017 в 09:25

Юнак з поліцейської династії не планував піти стопами батьками. Проте після армії ще в 1999-му році вирішив: служба – це його. З тих пір шлях правоохоронця з Харцизька пролягає в одному напрямку – оперативній роботі. Сьогодні він досвідчений розшуковець, який викриває зловмисників «зі стажем», затримує цинічних вбивць та водночас підтримує людей, які живуть на війні.


З роботою правоохоронця познайомився ще в дитинстві. І коли настав час обирати професію, обрав цивільну. Та служба в армії переконала – він помилився.

Після демобілізації вступає до Харківського університету внутрішніх справ та призначається на посаду помічника оперуповноваженого в Харцизькому міськвідділ міліції. Розповідає, тоді, «за часів лейтенанта», до його зони обслуговування входили два населені пункти – Зуївка та Гірне. Працювали вдвох з дільничним. Свою першу розкриту справу і першого спійманого зловмисника згадує… з посмішкою.

Тоді в Гірному обікрали шкільну їдальню, й лейтенанту довелося достатньо «повозитися», аби вийти на зловмисника. Ним виявився завзятий рецидивіст, якого вже потім, коли той відбув покарання за цей злочин, молодий Копйов неодноразово викривав на інших злочинах.

Потім правоохоронець стає оперуповноваженим та береться за розкриття інших злочинів – вбивств. Навіть зараз, після майже 20 років служби, зізнається, що й досі деякі випадки вражають своєю жорстокістю та цинізмом. Серед таких – вбивство жінки в Харцизьку.

- Хлопець, 16-17 років , через гроші, золоті прикраси, вбив власну матір, а потім на ці кошти поїхав розважатися до Києва. Після приїхав навіть на похорон, виражав біль втрати. Але ми докопалися до істини, довели його провину, хоча в це й було важко повірити, - розповідає Копйов.

В 2011-му він стає начальником карного розшуку Харцизького міськвідділу, де працює до 2014-го. Як і для багатьох українців, цей рік став для нього переломним.

- Почалися розбійні напади з використанням вогнепальної зброї, протистояти було все складніше, але до останнього ми працювали, виконували свої функціональні обов’язки, - згадує поліцейський.

В липні за командою керівництва йому довелося залишити рідне місто. Спочатку виїхав до Лиману, потім – до Краматорська. Допомагало морально те, що його повністю підтримала дружина Аліна, яка також працює в правоохоронних органах.

В Краматорську продовжує займатися розкриттям злочинів проти особи. Згадує, як в 14-му році, коли йшли активні бої, в місті були виявлені тіла бабусі та її сина. Зруйнований будинок, травми – все виглядало так, нібито жінка та чоловік загинули під час обстрілу. Проте незважаючи на нестабільну обстановку, завантаженість та напруженість, оперативникам не давав спокою цей випадок. Для досвідчених розшуковців залишалася занадто питань.

- Через рік ми докопалися до істини, встановили, що це було подвійне вбивство, яке скоїв їхній родич через гроші. Потім він просто підірвав балон із газом і представив все, як влучення снаряду, - розповідає оперативник.

Проте назавжди в пам’яті поліцейського – лютий 15-го року, який пов’язав для нього слово «Краматорськ» та слово «смерть». Обстріл міста правоохоронець застав на роботі. Особовий склад одразу був піднятий по тривозі. В місті почалася паніка.

- І мешканці спочатку не зрозуміли, що відбувається, а потім, коли почали розриви, коли посипалися ці касети.. Коли жінка впала… Ми охороняли місце події, снаряди, що не розірвалися, аби люди не наближалися. Найважче було те, що, може, психологічно, чи через паніку, багато хто почав фотографуватися на фоні цих снарядів. Ми не розуміли, розірвалися вони чи ні, стирчали хвости, і мали стримувати людей. Бо приходили навіть з дітьми, - розповідає підполковник. Тоді правоохоронці кілька днів несли службу на місцях обстрілу, аби задокументувати руйнування, встановити постраждалих, не дозволити людям постраждати від власної необачності.

В травні 2015 року поліцейський переводиться до карного розшуку обласного главку поліції і його робота стає ще ближчою до лінії фронту.

Не тільки боротьба зі злочинністю, а допомога людям, які мешкають безпосередньо на лінії розмежування, – спосіб життя, яким правоохоронці Донеччини живуть четвертий рік. У складі зведених загонів Копйов та його товариші брали участь у відпрацюванні прилеглих до Маріуполя прифронтових населених пунктах, у тому числі, й в Чермалику.

- Людям з цих прифронтових районів хочеться бачити якусь підтримку, знати, що про них не забули. І поява тут співробітника поліції вселяє якусь впевненість, що їх не кинули, що у них є захист, - впевнений оперативник.

Він переконаний: війна згуртувала людей, а довіра до поліції стала набагато більшою, аніж була раніше.

- Стикаєшся з цими всіма бідами людей, те, що вони пережили.. Хочеться миру, щоб для них це скоріше закінчилося, хочеться якось допомогти людині. У кожного свій біль, у кожного своя сімейна трагедія. І дуже важко бачити, як люди звикають до війни, спокійно говорять по розриви снарядів, спокійно показують: ось тут впала міна, - відзначає поліцейський.

Тут головне завдання правоохоронців – допомогти людям, не обов’язково юридично, а й психологічно:

- Поспілкуватися з кожною людиною, дійти до кожного двору, кожної сім’ї, поговорити з людьми, дізнатися про їхні проблеми, що їх непокоїть, і необов’язково це пов’язано зі злочинами, абсолютно будь-які питання. Хто їм ще допоможе.

Сьогодні підполковник поліції Андрій Копйов очолює відділ розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області. Саме співробітники його відділу нещодавно викрили та затримали банду кваліфікованих квартирних злодіїв, які обкрадали маріупольців.

На питання про небезпеку відповідає коротко: така робота.

- Небезпека завжди виникає там, де на неї не чекають, завжди це не очікувано. Ти маєш бути весь час наготові, розслаблятися, тим паче на роботі, не доводиться.

Сили та натхнення розшуковцю дає сім’я. Його дружина – також оперативник. А 9-річний син не відстає від батьків у своїй цілеспрямованості та рішучості. Хлопчик активно займається дзюдо, а його батьки – не тільки служать в прифронтовому регіоні, а й беруть участь у спортивному житті поліції Донеччини. Обидва нещодавно стали учасниками маріупольського напівмарафону, й обидва здобули перемогу – він прийшов першим на фініш у 5-кілометровому забігу, а вона – у 10-кілометровому.


Чи то на роботі, чи то вдома оперативник керується простим принципом: залишатися чесним як по відношенню до себе, так і по відношенню до своїх товаришів, і зробити все від нього залежне, аби скоріше настали мир та свобода від окупанта.


11:04 11.12.2017
В Авдіївці осколки від снаряду пошкодили домоволодіння місцевого подружжя
12:22 10.12.2017
Завдяки блокпостам Донеччини за тиждень виявлено 10 нелегалів
20:33 09.12.2017
Відкриті турніри поліції Донеччини з міні-футболу та волейболу завершилися благодійним концертом, кошти від якого підуть на лікування поранених в АТО
18:54 09.12.2017
Поліцейські встановлюють обставини пожежі, в якій постраждала двомісячна дитина
16:55 09.12.2017
Мобільний додаток «Поліція 102» запрацював на всій території Донецької області
16:09 09.12.2017
Матч між маріупольською та дніпродзержинською командами пройшов без порушень публічної безпеки
14:27 09.12.2017
Поліцейські та лігівці Слов'янська приєднались до акції проти насилля
14:14 09.12.2017
Поліцейські Краматорська затримали чоловіка, який забив до смерті рідну матір
12:43 09.12.2017
«Життя на колесах». Як дільничний офіцер поліції підтримує порядок у 20 населених пунктах Волноваського району
12:07 09.12.2017
Добропільськими поліцейськими затримано «кримінальне тріо», яке викрадало скутераи