«Я не вважаю свою роботу особливою. Я виконую свій обов’язок, бо 20 років тому склав Присягу на вірність своїй країні», - авдіївський поліцейський Іван Гак

Сорокарічний чоловік, який половину свого життя прослужив в лавах поліції, не залишився жити на окупованій території, а переїхав до прифронтової Авдіївки. Іван Гак – один з перших, хто прибуває на місце після ворожих обстрілів і вже навіть не рахує кількість виїздів та містян, яким вдалося допомогти.

Батько Івана Гака був міліціонером, і з дитинства хлопець знав, що ця професія не проста – ненормований робочій день, майже повна відсутність вихідних та святкових днів, ризик. Все це не налякало малого Івана, який хотів стати таким, як тато.

З весни 2016 року Іван Гак почав працювати в Авдіївському відділенні поліції. найбільш важко довелося взимку 2017-го. В той час обстріли міста майже не вщухали, городяни залишилися без опалення, світла і води. Багато будинків було зруйновано. Авдіївка опинилася на межі гуманітарної катастрофи. Правоохоронці одними з перших встановили спочатку два пункти для надання допомоги, а потім ще два. На одному з них, по вулиці Колосова, усього в 300-х метрах від передової, і зараз чергує Іван Гак.

Учасники авдіївської ланки «Ліги майбутніх поліцейських» виявили бажання зустрітися із помічником дільничного офіцера поліції Іваном Гаком, бо добре знають його із розповідей містян та своїх наставників-правоохоронців. Хлопців та дівчат цікавило все – звідки він приїхав, чому обрав саме цю професію, чи страшно йому виїжджати на виклики після обстрілів, скількох людей він врятував особисто та про що мріє «чоловік у погонах».

- Я знаходжуся в Авдіївці з травня минулого року. Як тільки з’явилися пункти поліції для надання допомоги, місцеві жителі приходили до нашого пункту, аби погрітися, зарядити мобільні телефони та зверталися із різними побутовими проханнями – літні люди просили привезти їм медикаменти, виписати вугілля, дрова, а ті, чиї оселі постраждали від обстрілів – будматеріали. На жаль, обстріли продовжуються, і ми виїжджаємо, фіксуємо пошкодження, а в разі потреби - відвозимо до лікарні поранених», - розповідає поліцейський.

Доводилося чоловіку і евакуювати людей з-під обстрілів.

- Був у нас такий випадок.Після чергового обстрілу на подвір’я 87-річного дідуся, який не бачить і не чує, прилетів снаряд і майже вщент зруйнував будинок, старенький дивом залишився живим. Його донька мешкала в центрі міста, самостійно дістатися до батька не могла і звернулася до нас. Ми одразу ж виїхали за вказаною адресою і забрали звідти дідуся,який ще не оговтався після того, що сталося, та відвезли його до доньки. Для нас така робота – це вже буденність і ми знаємо, що люди на нас чекають, розраховують і підвести них – ми не маємо права! – каже дільничний.

Зараз Іван Гак входить до складу автопатруля, і разом із іншими правоохоронцями з ранку до пізнього вечора об’їжджає стару частину міста, перевіряє оперативну обстановку, спілкується з людьми.

«Майбутні» поліцейські із захопленням слухали правоохоронця і було видно, що його розповіді справили на них незабутнє враження. Та найбільше лігівців розчулило те, коли на запитання про його найбільшу в житті мрію, Іван Гак відповів, що хоче скоріше повернутися додому і обійняти своїх дітей. В цей момент всі помітили, як на очах кремезного чоловіка з’явилися сльози.

Хлопці та дівчата ще довго не відпускали поліцейського, а вже наприкінці зустрічі почали називати його «дядя Ваня», бо його щирість не залишила їх байдужими. Всі присутні зійшлися на тому, що саме таким відважним, сміливим та рішучим і уявляли «чоловіка з одного з білбордів міста».