Лютий 2015-го. Після 10 важких днів під нищівними обстрілами бойовиків група правоохоронців з боями виходила з оточеного палаючого міста. Серед них був і міліціонер-водій Олександр Лаврушко. 19 лютого він відзначає свій другий день народження, адже після наскрізного поранення голови, отриманого під час виходу, він вижив і не здався. Сьогодні він продовжує боротьбу…тепер вже за власне повноцінне життя.
«Учнів 5 класу я взяла у 1992 році. Галасливі, швидкі…Серед них були близнюки Наталка та Сашко…Брат піклувався по сестричку, захищав від усіх, а Наталка тримала під контролем його навчання», - згадує шкільні роки правоохоронця його класний керівник.
З тих пір пройшло 25 років, проте жага захистити, вберегти зросла разом із хлопцем. І у 2014-му році Лаврушко не став осторонь подій в країні і прийняв рішення відстоювати кожне слово клятви, яку давав українському народові.
- Ми з Олександром були сусідами в Донецьку. У 2012 році я запропонував йому перейти в міліцію на посаду міліціонера-водія. Тоді Лаврушко працював у Державній службі охорони. Він швидше був моєю правою рукою, людиною, яка могла швидко приймати вірне рішення, дати дієву пораду та на яку можна покластися, - розповідає Артем Кисько, начальник Управління карного розшуку обласного главку поліції.
Тоді, у квітні 2014-го, коли обласний центр вже охопила хвиля протестів, терористи захопили в полон 4-х студентів Донецького вишу. На виконання ризикової операції зі звільнення заручників «пішли» лише двоє – полковник Кисько і старший сержант Лаврушко. Міліціонери не мали права на помилку, адже на кону стояло життя кожного з підлітків. В результаті успішно реалізованої комбінації полонених було звільнено, вони були поранені та потребували медичної допомоги. Бойовики годинами катували їх за допомогою ножа. Підлітків правоохоронці передали рідним.
А потім було пекельне Дебальцево. Зведений загін тоді ще міліціонерів прибув у населений пункт, а вже за кілька годин його було оточено. Всі 10 днів, поки правоохоронці знаходилися в місті, бої не припинялися, лише ставали то гучніше, то тихіше. Без опалення, світла та води в наскрізь пронизаній отворами від осколкових влучень співробітники тримали оборону будівлі міськвідділу міліції, допоки туди не влучив снаряд. Коли відділок було зруйновано, загін примкнув до військового підрозділу і продовжив виконання поставлених керівництвом бойових завдань. Аж до 19 лютого.
Цього дня група міліціонерів з боями вийшла з населеного пункту, оточеного терористами. Військовий «Урал», що вивозив правоохоронців, потрапив під потужний обстріл. Олександр Лаврушко отримав серйозне поранення голови – куля прошила кевларову каску та пройшла крізь голову хлопця.
Кома, далі – низка операцій та більше 8 місяців лікування. Правоохоронець починав жити заново, вчився ходити та говорити. Переможець за духом, він попри всі прогнози лікарів, які спочатку не вірили в його виживання, а потім передрікали майбутнє у інвалідному візку, став на ноги. Близько року його життя було суцільною боротьбою, в прямому сенсі, за кожний крок.
«Під час виходу з оточення я почув від свого підлеглого, що Лаврушко помер від ворожої кулі. Вже після того, як ми вибралися, дізнався, що бойовий побратим в реанімації, і дуже здивувався. З таким пораненням шансів на виживання немає», - згадує Павло Свір, що був у палаючому «кільці» разом з постраждалим правоохоронцем.
«Того дня здавалося, що для усіх, хто працював з хлопцями, життя зупинилося. Ми до останнього не знали, що готується операція з виходу з Дебальцевого. Тоді мені сказали, що Лаврушко – «200-й»…Було дуже складно повірити, ще складніше – усвідомити. Наступне повідомлення – «Він у швидкій»…Весь час ми підтримували зв’язок з його родичами. Місяць він був у комі». Під час чергового, здавалося б, схожого на усі попередні, дзвінка підполковник поліції почує радісну звістку – Сашко прийшов до тями. А далі – візити у лікарню. «Жодного разу я не побачив навіть натяку на те, що він здався або не може йти далі. Він боровся…щодня…щохвилини», - каже начальник Великоновосілківського відділення поліції Сергій Бичін.
Сьогодні Лаврушко знаходиться у Маріуполі, де проходить реабілітацію у відомчій лікарні. Він відчуває підтримку своєї родини, друзів, які так, як і він, готові у будь-який момент прийти на допомогу. Старший сержант міліції нагороджений державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
Його бій продовжується. Тепер за можливість знову стати в стрій і у складі поліції Донеччини наближати звільнення окупованих населених пунктів регіону. Для Олександра Лаврушко, який дивився в очі смерті та виявився сильнішим, немає нічого неможливого, а тому він впевнений, що цей день обов’язково настане.
Поліція сприятиме всебічному розслідуванню смертельного поранення чоловіка під час викриття групи «чорних» лісорубів
На Донеччині мешканці більше 200 багатоповерхівок тепер під захистом, приєднавшись до поліцейського проєкту «Безпечний будинок»
Від початку дії нових санкцій поліція Донеччини задокументувала понад 3800 порушень карантинних обмежень щодо використання масок
Донеччина входить до четвірки найбезпечніших регіонів України: підсумки роботи поліції в 2020 році
Правоохоронці Донеччини провели оперативне відпрацювання Добропілля та Білицького